bookmuseum_ua (bookmuseum_ua) wrote in ua_muzeum,
bookmuseum_ua
bookmuseum_ua
ua_muzeum

Вечір пам'яті Миколи Лукаша

       19 грудня, у день Святого Миколая, в Музеї книги і друкарства України відбувся вечір пам’яті відомого перекладача, лексикографа та письменника Миколи Лукаша. Саме в цей день, 90 років тому народився Микола Олексійович.
       Сьогодні Микола Лукаш поряд із М. Зеровим, Г. Кочуром, Б. Теном належить до кращих перекладачів ХХ століття. Він переклав із 18 мов понад тисячу прозових і поетичних творів більше сотні авторів.
       Вшанувати М. Лукаша прийшли його земляки, друзі, колеги, відомі письменники, перекладачі, митці.
             Теплими словами розпочала вечір директор Музею книги і друкарства  України - Валентина Григорівна Бочковська. Вона привітала гостей із святом Святого Миколая та зауважила, що «вшанування пам’яті Миколи Лукаша у стінах Музею є дуже символічним, адже все життя відомого перекладача було пов’язане із  книгою».
       Голова Комісії з вивчення творчої спадщини М. Лукаша  - Леонід Васильович Череватенко відзначив, що геніальний перекладач так і не був відповідно пошанований за життя. Тричі Миколу Лукаша подавали на здобуття Шевченківської премії – і щоразу прохання було відхилене.
      Сам Леонід Васильович всіляко сприяє вивченню, дослідженню та поширенню інформації про перекладача. Він - автор передмов до видань творів у перекладі Миколи Лукаша. У 2003 р.  вперше підготував і видав добірку (близько 200) оригінальних «шпигачок». (Жанр cтворений М. Лукашом під псевдонімом Микола Нежурись).  Цього року у видавництві «Києво-Могилянська академія» вийшла перша книга спогадів «Наш Лукаш». Автор передмови та упорядник тексту – Л. Череватенко.
      «Вивчення спадщини М. Лукаша триває та чекає нових дослідників» – завершив свій виступ  Леонід Череватенко.

       Вшанувати земляка прийшов один із перших дослідників його життя і творчості – Борис Черняков. Він - автор близько 10 видань та численних публікацій про М. Лукаша. Зокрема у його дослідженнях зафіксований цікавий факт  із біографії  відомого перекладача: «Микола заговорив лише на 5 році життя…, але вже в шкільні роки, крім української,  вчив французьку, польську, німецьку мови. Знав есперанто. Вивчив мову циган із якими він утік в дитинстві» - читаємо у передмові до «Біобібліографічного нарису».
      На сьогодні спадщина Миколи Лукаша є розділеною та остаточно невизначеною - зауважив літературознавець Микола Матвійович Сулима. Частина матеріалів зберігається в архівах Інституту Літератури ім. Т. Г. Шевченка  НАН України, Музеї літератури, Літературному музеї Григорія Кочура, частина – у приватних колекціях. Така розпорошеність створює певні складнощі у вивченні творчого доробку перекладача, гідного його поцінування. 
       Іван Федорович Драч відзначив феноменальну здібність М. Лукаша до вивчення мов. І. Драч пригадав, що угорську мову він вивчив за три місяці. Саме стільки часу було до початку судового процесу, куди в ролі перекладача запросили Миколу Олексійовича. Сам же Лукаш жартував, що на вивчення мови йому потрібно 40 хв. 

       Всеволод Ткаченко розповів, що шанують Миколу Лукаша не тільки його колеги, друзі, земляки, а й студенти, які читають в перекладі Маестро перлини світової лірики: «Фауста» Й. В. Гете, «Пані Боварі» Г. Флобера, «Декамерон» Боккаччо, «Дон Кіхота» М. Сервантеса, поезію Г. Аполлінера, А. Рембо, П. Верлена, Поля Валері, Л. Керолла, Р. Бернса.
      Всеволод Іванович також пригадав, що М. Лукаш мав надзвичайно тонкий музикальний слух.  Він переклав такі лібрето як: «Лючія Лямермур» Доніццеті, «Дон Жуан» В. Моцарта. Крім того, сьогодні до частини  лукашевих перекладів та на його власну поезію написана музика. Ці поезії, які стали піснями, зараз в репертуарі гурту «Пікардійська терція» («Моя любов», «Колискова для Аліси», переклад із Л. Керрола), народної артистки України Алли Попової («Білий мельник, білий», «Милий, будь сміливий», переклад поезій Роберта Бернса), Олександра Буєвського, Ігоря Якубовського. 

      Прийшла вшанувати пам'ять М. Лукаша і його хрещенниця, викладач Києво-Моглилянської академії – Роксана Харчук. На її думку, Микола Олексійович – це, перш за все, поет. Його вірші вражають своєю образністю та тонким ліричним звучанням – зауважила Роксана Борисівна. Про це свідчить зошит інтимної лірики 1963 р. «Розмова з нею», який на сьогодні зберігається  в Музеї Літератури. 
      Роксана Харчук також розповіла про високий рівень знання видатного перекладача з української мови. Мало-хто із тодішніх лінгвістів міг дорівнятися в цих знаннях до нього. Протягом всього життя Микола Олексійович працював над укладанням лексикографічних карток, збирав матеріали до  словника ненормативної лексики. На жаль, всі зібрані матеріали, після смерті М. Лукаша, спалила його сестра Параскева Борисенко – нагадала Р. Харчук.

      На вечорі також прозвучала поезія М. Лукаша та добірка його «шпигачок» із уст народного артиста України – Бориса Лободи.
 До вечора пам’яті в Музеї книги і друкарства України було підготовлено та відкрито виставку перекладача, лексикографа, письменника - Миколи Лукаша під назвою «Явити Сховане і мовить  Несказанне».
      На виставці представлені видання творів у перекладі Миколи Олексійовича, його архівні матеріали. Особливий інтерес становлять ще не опубліковані на сьогодні матеріали: рецензії, літературознавчі статті. Увагу також привертає лист М. Лукаша до друга, відомого перекладача Григорія Кочура, датований 6 квітня 1964 р.
      Про відвагу та сміливість М. Лукаша до тодішньої влади свідчить лист 1959 р. до Голови Верховної Ради УРСР П. Г. Тичини про викладання української мови в навчальних закладах та відновлення українських закладів культури. Крім М. Лукаша, лист підписали А. М. Голуб та  В. Ф. Лобко.
      Також на виставці представлені книги з авторськими дарчими написами Миколи Лукаша Григорію Кочуру та Леоніду Череватенку. Експонуються часописи німецькою, польською та угорською мовами із особистими помітками автора.
     На виставці, крім видань творів у перекладі М. Лукаша з фондів Музею книги і друкарства України, експонуються архівні матеріали, видання, періодика, надані  Інститутом Літератури  ім. Т. Г. Шевченка НАН України,  Літературним музеєм Григорія Кочура, Державною історичною бібліотекою України, а також Леонідом Череватенком та Борисом Черняковим. 
     Автор світлин – фотожурналіст газети «Літературна Україна»  Ігор Яїцький.
     Доповнюють виставку кролевецькі рушники (надані Музеєм українського народного декоративного мистецтва), які із дитинства були близькі та рідні М. Лукашу.

Науково-дослідний відділ Музею книги і друкарства України

               
Виставка експонується з 19 грудня 2009 р. до 31 січня 2010 р.
Відкрита щодня, крім вівторка з 10 до 17 год.
за адресою: вул. Івана Мазепи, 21, корпус 9
(на території Національного Києво-Печерського  історико-культурного заповідника).

Тел.: 280-66-23; 280-78-43; 280-52-56














 

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments